9 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.

Типові ознаки булінгу (цькування) такі:

• Систематичність (повторюваність) діяння;
• Наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за нявності);
• Дії ябо бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Порядок подання та розгляду заяв щодо випадків булінгу (цькування) у закладі освіти

• Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
• Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
• Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов'язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
• Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
• Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.
• Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв'язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
• Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Правила поведінки здобувача освіти Закон України «Про дошкільну освіту» (зі змінами та доповненнями)

Стаття 27. Учасники освітнього процесу

Учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти є:

• Діти дошкільного віку, вихованці, учні;
• Педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти;
  Абзац третій статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017
• Помічники вихователів та няні;
  Абзац четвертий статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017
• Медичні працівники;
• Батьки або особи, які їх замінюють;
• Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
• Асистенти дітей з особливими освітніми потребами;
  Статтю 27 доповнено новим абзацом згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017
• Фізичні особи, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері дошкільної освіти.
  Абзац дев'ятий статті 27 в редакції Закону№ 2145-VIII від 05.09.2017

Стаття 28. Права дитини у сфері дошкільної освіти

1. Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією України,Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Дитина має гарантоване державою право на:
   • Безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах дошкільної освіти;
   • Безпечні та нешкідливі для здоров'я умови утримання, розвитку, виховання і навчання;
   • Захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров'ю, моральному та духовному розвитку;
   • Безоплатне медичне обслуговування у закладах дошкільної освіти;
     Абзац п'ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2145-VIII від 05.09.2017
   • Захист від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять здоров'ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності;
   • Здоровий спосіб життя;
   • Діти з особливими освітніми потребами, що зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку та/або сенсорними та фізичними порушеннями, мають право на першочергове зарахування до закладів дошкільної освіти.
     Частину другу статті 28 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом№ 2541-VIII від 06.09.2018

Щоб протидіяти булінгу, права і обов'язки учасників освітнього процесу розширено:

Педагогічні працівники:

• Мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;
• Зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Хто може спровокувати булінг в дошкільному закладі

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в закладі дошкільної освіти можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

• Педагог або помічник вихователя:
  • Зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
  • Ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
  • Глузує із зовнішнього вигляду дитини
  • Образливо висловлюється про дитину чи її батьків
  • Проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини
• Батьки або члени сім’ї:
  • Б'ють та ображають дитину вдома
  • Принижують дитину у присутності інших дітей
  • Проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
  • Ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як змінюється поведінка дитини, яка зазнає проявів булінгу

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

• Не хоче одягатися вранці;
• Шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
• Просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
• Плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
• Не контактує з однолітками у дворі;
• Грає наодинці в парку.

В дошкільному закладі:

• Не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
• Усамітнюється при будь-якій нагоді;
• Часто губить свої іграшки або речі;
• Бруднить чи псує одяг;
• Грає поламаними іграшками;
• Відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
• Не має друзів у групі.

Як допомогти дитині уникнути цькування

Підтримка і любов - ключові фактори вашої турботи про душевне здоров'я дитини.

Дуже часто діти в садочку страждають від різноманітних образ з боку однолітків. Батькам варто знати, як допомогти дитині, не зашкодивши ще більше.

1. Для того, щоб прийняти правильне рішення і допомогти малюкові, необхідно знайти причину знущань дітей над вашим чадом. Найчастіше в дитячих садах дражнять тих, хто слабший - морально чи фізично, соромливих, спокійних, боязких і тихих дітей.

2. Важливо підняти дитині самооцінку - (похвалою і любов'ю) - він гідний і повинен вимагати до себе поваги з боку оточення. Якщо своєчасно не виправити ситуацію, то низька самооцінка буде «рости» разом з малюком, страхи і комплекси йому забезпечені.

   Найголовніший помічник дитині-жертві - доброзичлива і любляча атмосфера в сім'ї. Дитина повинна розуміти, що його будинок - його фортеця. Тут він «свій», тут зрозуміють, підтримають, допоможуть. Саме батьки готують малюка до дитячого садка, школи і життя. Навчайте його, вчіть комунікації.

   Психологи рекомендують не шкодувати дітей в такому випадку, адже це тільки посилить у них відчуття слабкості, безпорадності і ще більшу невпевненість в собі.

   Головне - надихнути дитину не боятися, тоді він відчує себе захищеним і більш впевненим, навчиться вирішувати проблеми самостійно. Не варто вчити дітей нападам, потрібно навчити їх захисту, щоб вони не нападали у відповідь або потурали образ, а вимагали поваги до себе.

3. Батькам не варто намагатися вирішити проблему самостійно, ефект буде короткочасним.

   Якщо це стало регулярним, то потрібно підключати вже дорослих, що сам він це не зупинить. Мало того, в поодинці подібне не зупинить ніхто і ніколи. Це не слабкість дитини, це закон - «один в полі не воїн». Коли дитина побачить, що до проблеми стосуються не з істерикою, а конструктивом, тоді почне давати інформацію. І ось тут починається батьківська «ювелірна робота».

Форми та види булінгу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

• Словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
• Образливі жести або дії, наприклад, плювки;
• Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
• Ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
• Вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
• Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
• Приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70% знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.